Люблю своє село. Спитаєте за що? Й сама не знаю. Люблю його я дуже, та й усе. Можливо що над ним веселка грає, Що квітнуть вишні. Й лан дзвінкий росте. Люблю, напевне, за солодку воду, За спів пташок, за голубу блакить, За простоту і доброту народу, Що без труда і дня не може жить. За радість спілкування із землею. За день погожий й весняну грозу, За вранішнє сонце над ріллею, За кришталеву на траві росу. Люблю його й це серцем відчуваю, Не сумніваюсь в цьому ні на мить. І в відповідь я вас вже запитаю: Невже ж його ще можна не любить?
Коментарі
Дописати коментар